За своїм світоглядом ці люди були не готові зустріти смерть гідно. Фельдмаршал Суворов вмирав просто й мужньо. Незадовго до смерті він навіть поцікавився в Державіна, яку епітафію напише той на його могилі. Старець Семеон навчає нас такій християнській кончині: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє» (Лк. 2:29-30). Це були його останні слова. У чому ж секрет такого оптимізму? У непохитній вірі в Спасителя Ісуса Христа, Який переміг смерть, вирвав її жало й забезпечив нам безсмертя та вічне життя. Також у почутті виконаного обов’язку, коли віруюча людина плідно використала життя для накопичення капіталу у Вічності, збираючи небесні скарби добрих справ. Давидів син Соломон резюмує свої настанови так: «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині» (Екл. 12:13). Прислухаємося до молитви Мойсея: «Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!» (Пс. 90:12). У німецької Біблії ці слова перекладені так: «Навчи нас роздумувати про те, що ми повинні одного разу померти, щоб думаючи про це, ми придбали серце мудре». У людини, якій встановлено смертельний діагноз – невиліковну хворобу, як правило, докорінно змінюється психологія. Вона протестує проти марних розмов. Вона просить: «Не говоріть мені нічого про політику. Мені не треба нічого знати про бізнес і гроші. Раніше це було змістом мого життя, але тепер у мене немає на це часу. Я хочу підготуватися до Вічності. Я шкодую, що безцільно розтратила час. Зараз його неможливо повернути». А ми ще маємо шанс змінити життя, зробити добро ближнім. Не загубімо його. Пустімо в обіг дорогоцінний талант часу. Євгеній Берсьє говорив: «Час складається не тільки з годин і хвилин, але також iз бажань і любові. Хто багато любить, той багато встигне зробити». Мир, ограниченный кругом неверия, В поисках радости мечется. Господом каждому время отмерено, Чтоб приготовиться к Вечности!.. Дорожіть часом заради Вічності. Французький мудрець Блез Паскаль писав: «Щоб пристрасті нам не шкодили, будемо чинити так, нібито нам залишився лише тиждень жити». А може, і менше...
