Давні образи в мами на стіні Поглядом сумним зазирають в душу. Тільки в тих очах не вдалось мені Віднайти того, ради чого мушу Проти хвиль плисти попри біль і страх, Гнів перемогти, ворогам прощати, Ближнього тягар на своїх плечах Наче свій нести і – не нарікати. Я шукала це в погляді сумнім Давніх образів і в убранстві храму, А душа кудись в далі неземні Прагнула злетіть понад куполами. Та як синь небес, чиста, осяйна, Поглядом Христа озорила душу, Враз відчула я, що знайшла вона Істину святу, котру знати мушу: Часто непростим буде каяття Й завжди нелегким – вибір на розпутті… Щоб знайти Христа, дане нам життя, Й дана вічність нам, щоб Його збагнути.
