Я живу на перехрестi митi, на життєво-смертних рубежах. I буває в цiм непевнiм свiтi перед смертю вiдчуваю жах. Тiльки є в пульсацiї артерiй та душа, що квiтне i сiя. І душа! В зеленiй бiосферi древо плодоносить i буя! Без душi порожнє наше тiло. Без душi свiдомiсть не жива. Бо душа – безсмертя свiтлосила, бо душа – краплина Божества! Плине день.. i смерть не забариться, i погасить подих, думку, кров... Тiло тiльки тлiнням возгориться. Та душа безсмертна, як любов! Я живу в короткiм iнтервалi – мiж життям i смертю тiльки мить. Та душа уже на перевалi, що громами вiчностi гримить! Там душа любов’ю Бога диха, Сяє Агнець там, немов кристал. Бо Христос – вiчножиттєва втiха! В смертi теж надбаю я Христа!
