Для себе сто гривень – то масло, олія, Кіло ковбаси і хлібина одна. Порожній пакет – аж всередині мліє… Сто гривень для Бога – вже жертва для нас. Година для себе, як мить швидкоплинна Не встиг озирнутись – і день промина. Так сплине й життя. А для Бога годину Вділити так важко – то жертва для нас. У вік інформації в «сірих клітинах» Усі терабайти забиті сповна. Але щоб напам’ять завчити єдиний Уривок з Писання – то жертва для нас. Від надлишку Господу жертву без жертви, Як ті фарисеї, несемо, несем… Але перед вибором: жити чи вмерти, Зумієш, останню стискаючи лепту, Ти Богові в жертву віддати усе?
