І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем… 1Сам.17:50 Не треба з пліч царевих обладунків — Вони тяжкії як для пастуха. Мені Господня милості рука Дала неоціненні подарунки. Солодка арфа слухається пальців, А серце повне молитовних слів... I де б не був я, де б я не ходив — Господь зі мною на усіх лукавців. I що той Голіаф, що он кричить? Страшний він людям та смішний для Бога. Отут його закінчиться дорога, Коли Господь звелить. Моя рука, коли в руці Господній, Стає такою ж сильною тоді... О Голіафе, смерть в твоїй ході — Ти небу не угодний. I камінь з пращі полетів, як сокіл, Щоб впасти на бундючнеє чоло… Звалився Голіаф — i дивно всім було… I небеса всміхнулися глибокі…
