Чи завважуєш ти, брате, Як цей світ в гріху живе? Чинить зло своє завзято І щодень, й щораз нове. Бо живуть у злі, без Бога В повсякденній марноті. Душі змучила тривога, Дні минають в суєті. Для Спасителя Ісуса Часу в них уже немає, Бо гріховная спокуса У них спокій відбирає. Серце стомлює тривога, Зла вирує заметіль. Та душа не йде до Бога – Загубила святу ціль. Тільки Бог дає утіху, Селить в душу спокій Свій – Не стає пустого сміху, Сам Він пробуває в ній. То ж в молитві ти схиляйся Рано, у вечірній час. Богу серцем довіряйся – Він лиш захист для всіх нас!
