Через наш сад біжать дощі навскіс… Зникають за далеким перевалом. І мама схожа на княгиню Ікс У капелюшку з сірою вуаллю. Мов янтарем набрякли щільники, Де подих степу обіймає вулик, На кожній рамці бджоли всі важкі, Бо тільки-но з роботи повернулись. Солодкі роси в танці їх оцім — Із цвітом полудневим пополам. І котиться по маминій руці Янтарною краплиною бджола. Бджолиний рід і знатний, і багатий, В садах Едему він бере початок. Працює у квітковому багатті, Щоб цілий світ медами причащати. Ця найдревніша із «цивілізацій» — Господня мудрість в таїні природи. Сповідує мораль високу — працю, І цим подібна до мого народу.
