Буря за вікном, а в серці тиша – Ледве віє ніжний, свіжий вітер. Божий Дух, що з серця сльози витер, У душі теплом надії дише... Буря за вікном. Колись у бурях Я шукала повноту життя: Щоби стрімко – аж до забуття, Щоб у жилах холодком війнуло. Потім духом зламаним я Бога В бурі сподівалась віднайти, В пристрастях земної марноти – Грізного, могутнього, святого. Не знайшла. І в душу увірвався Відчаю нестримний буревій. Раптом: Вщухни! – голос неземний В серці спокоєм святим озвався. Бог знайшов мене, й ледь чутним кроком В душу тишею Він увійшов... В Нім надія, віра і любов... Буря за вікном – а в серці спокій.
