Спалахнув світанок вмитою зорею. На палітрі творчій – свіжості краса. Відкриває Майстер диво-галерею: На його полотнах ще тремтить роса. Копії бліденькі складені в підвали. Стереже їх ревно сивий Ермітаж. А для нас щоденно всі оригінали Пропонує славний Божий вернісаж. Боже, Ти Художник і Творець шедеврів! Їх не перевершить наш земний талант. Бо Твої оздоби – із прекрасних перлів, І Твої прикраси – чистий діамант Пречудова гама величі природи, Чарівних пейзажів дивний колорит Гарний і прекрасний, мов дівоча врода, І лугів квітучих ніжний оксамит. Виставка Господня, персональна, власна, Що постійно діє вже багато літ. Нам завжди доступна, урочисто-ясна Буде надихати, поки буде світ. Якщо нас так ваблять всі земні красоти, Росяні поранки в голубій імлі, Що ж тоді чекає у святих висотах, На новому небі та новій землі?!
