Він – Божий Син. Він небом обцілований. І відчували у синедріоні, Що не вони, а Він, некоронований, Сидить по праву на вселенськім троні. Він був Дивак. Йому пропонувалися Всі царства світу й слава їхня тлінна. Відрікся. Бо від Нього вимагалося До ніг упасти ворогу уклінно. Він був Дивак. Усій безправній челяді За друга й побратима був щоденно. Він не боявся з ними повечеряти, Зробивши святом їх життя нужденне. Він був Любов нічим не заплямована. Її божественну Він ніс усюди. Була любов і зраднику дарована, Коли в смиренні ноги мив Іуді. Підбитим птахом лиш Йому судилося На хрест здійняти крила розпростерті. Допити чашу, мовити: «Звершилося!» І непідвладним стати навіть смерті.
