Розриваю своє серце й мучу. Жах і смерть, і кров, руїни скрізь. Розп’яли ординці мирну Бучу… Слів немає і немає сліз. Зупиніться, люди всього світу! Приспустіть, держави, прапори! Тут були недавно московити, І стояли їхні табори... Сонце від побаченого меркло, І небесна кам’яніла твердь. На землі Господній – клаптик пекла, Смерті шаленіла круговерть. Наче у багнюці, в’язнуть ноги… Тут на місто зсунулась біда, А на душу – невимовний стогін… Тут вершила свій бенкет орда. Тихо гнеться й тане свічка болю, І скорботно реквієм тремтить… Нелюд зазіхнув на нашу волю, Ну а ми в ярмі не звикли жить. Отче наш, Святий, на небі сущий, Непідкупний, праведний Суддя, Ангели несуть Твій суд грядущий Тим, кому немає каяття!
