Нам невідомі їхні імена, Хто їх чекає, хто за ними плаче, Де дім лишився, як болить війна, Яке в них серце – рвучке чи терпляче. Чи страшно їм, коли усе горить, Коли руїни, смерть перед очима? В страшнім бою важлива кожна мить, І в кожного з них – крила за плечима. Нам невідомі мрії й забуття, Всі їхні рани, всі слова прощання, Вони – солдати, що кладуть життя, Заради нас і мирного світання. Ми без імен помолимось за них, За трошки долі світлої, простої. В час зрад страшних і втрат, таких гірких, І без імен вони для нас герої! Анна Царевська, 10 років Колядівка
