А що робить, коли немає сили, І стерлася надія на Творця? Коли, здавалось, трошки відпустило, А потім знову тільки й ждеш кінця… А що робить, коли твої долоні В молитві ніби разом аж зрослись? Та очі, що від сліз завжди червоні… Ще геть недовго, почекай, кріпись… Не плач… Спаситель тихо промовляє: — Я відчуваю твого серця біль, Пече у середині й не стихає — Ще трохи докладу Своїх зусиль… Не плач… Тримай міцніше Мою руку, Я теж терпів і плакав на хресті… За кожен гріх розп’ятий був у муках, Залишений вмирав на самоті… Не плач… Не плач… Вже скоро, дуже скоро Твій хрест Я обміняю на вінець, Закінчаться тривоги, сльози й горе І віри засіяє промінець!
