А чоловік її чистий, здоровий, Людям у брамах міста відомий. Кожен його шанобливо вітає. Разом із старшими він засідає. Судить при брамах Божий народ — Мудрість йому дарував Сам Господь. Мужу приймати шану годиться, Надто як вдома свята помічниця. Славу вона буде з мужем ділити. Будуть її величати діти. Буде хвалити і чоловік: — В мене таки не малий вже вік, Й бачив багато жінок святих, Ти ж перевершила їх усіх! Врода — марнотна, краса — то омана. Жінка ж побожна завжди кохана. Богобоязна жінка по праву Буде приймати і честь, і славу. Їстиме ситно із рук своїх плоду, Буде і хвалена, й люблена зроду.
