1. Згоріти

Горить свіча, свіча життя людського То мерехтить, а то палає ясно... Стікаючи слізьми під воску стогін, Стліває ґніт нам вділеного часу. Горить душа... То вічності сіяння Пронизує її слізьми спокути... І воскрешає давні поривання Мелодія тремтливо-незабутня – Тривожно-світла дума часоплину На тлі страшних реалій злого світу... Горить душа – хто вгасить те горіння? Не так свіча – їй суджено згоріти...